50-ті роки
Вступ
He who does not know his past is not worthy of the future
M. T. Rylskyi
Our institute is 75 years old... Is it a lot or a little? There probably won't be an unequivocal answer; because there can be 75 calm, monotonous years, or maybe 75 stormy ones, which in terms of content are equal to hundreds of years of measured life.
On the eve of this date, we want to recall the main milestones of our journey. We will try to do it based on the memories of teachers, students, and employees.
So, let's start…
50-ті роки
Episode 1. How it all began...
In the fall of 1949, a teacher's institute of foreign languages was established on the basis of the Belotserk Pedagogical College (Kyiv Region). This is how the Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor Ivan Artemovich Pashchenko, who worked at the Belotserk Pedagogical School even before the Pedagogical Institute of Foreign Languages was founded in its place, describes the first period of our institute's existence. Therefore, we can rightly assume, without any exaggeration, that he was a teacher from the first day of our institute's foundation. He was then 25 years old. In 1954, together with the institute, he moved, as they said then, to Donbas. In Horlivka, Ivan Artemovich became the first head of the department of pedagogy. He worked here only until 1962: the age of his parents and his son's health forced him to move closer to the Kyiv region (the author's style and spelling have been preserved).
"On September 24, 1949, Oleksiy Mykytovych Rusko, the Deputy Minister of Education of Ukraine, came to Belotserkiv Pedagogical School...
25 вересня 1949 Русько О.М., досвідчений працівник вищої школи, який багато років був ректором Київського університету ім. Т.Г. Шевченка, провів нараду, на який були присутні, крім осіб, які призначені викладачами інституту, представник міськкому КП(б)У, директор Білоцерківського сільськогосподарського інституту, зав. міським відділом народної освіти, зав. кафедрою іноземних мов названого вище інституту, зав. методичним об’єднанням учителів англійської, німецької, французької мов шкіл м. Білої Церкви. Олексій Микитович розповів запрошеним на нараду про створення у місті учительського інституту іноземних мов, який матиме три факультети: англійської мови, німецької мови і французької мови. Ознайомив з Наказом Міністра освіти УРСР про призначення Якименка Максима Автономовича директором. Докладно зупинився на таких питаннях, як набір студентів в інститут; забезпечення факультетів інституту кваліфікованими викладачами іноземних мов і яку конкретну допомогу директору інституту можуть надати міський відділ народної освіти, кафедри іноземних мов сільськогосподарського інституту. Русько О.М. повідомив присутнім, з яких предметів абітурієнти будуть складати вступні екзамени і яку документацію треба підготувати для їх проведення…
At the end of September 1949, in the newspaper "Kyivska Pravda" and at the beginning of October in "Soviet Education" were printed announcements about the admission of students to the Bilotserki Teacher's Institute of Foreign Languages. There were many people who wanted to receive a pedagogical education... A large number of applications came from participants in the Great Patriotic War, graduates of pedagogical schools who had experience working at a school.
On October 16, 1949, the entrance exams began, which lasted two weeks. Qualified teachers who were recommended by the departments of the Belotserk Agricultural Institute and the city department were appointed as examiners. On November 1, 1949, an order was signed by the head of the university on the enrollment (on a competitive basis) of students of the first year of the Belotserki Teacher's Institute of Foreign Languages who successfully passed the entrance exams.
Student training began on November 4. Before the start of classes, students and teachers gathered in the assembly hall of the institute. The Deputy Head of the Department of Pedagogical Educational Institutions of the Ministry congratulated the teachers and students on the start of their studies and wished them success in their work, in acquiring knowledge, and happiness in their personal lives. The director of the institute M.A. Yakymenko addressed with a warm word. He emphasized that teachers who train teachers need generosity, patience, knowledge and skills. Someone who has these qualities will not experience great difficulties in working with future teachers. And for a student, the most important thing is a serious attitude to learning, sociability, confidence in one's strengths and capabilities, honesty, understanding of another person's condition, concern for others and benevolence...
After a short meeting of the teachers, management staff of the institute with the students, classes began in the classrooms."
Епізод 2. З кого все починалося…
We continue the memories of Ivan Artemovich Pashchenko.
"Time passes quickly, but memories of the first managers, first teachers, first students of the institute remain in my heart. I dared to briefly tell about those people with whom fate brought me together in the late 40s and early 50s, those who contributed to the formation and development of the institute under difficult conditions.
Особистість директора (ректора) – головне багатство інституту, оскільки від нього багато залежить: чи залишить вищий навчальний заклад слід у душі студента, який обрав собі нелегку, але прекрасну дорогу в школу. Першим директором Білоцерківського інституту іноземних мов був М.А. Якименко – людина невичерпної енергії, висококваліфікований викладач української мови і літератури. Він захоплювався історією, філософією, писав статті, посібники з методики викладання української літератури. Цій людині не властиві були самозаспокоєння, гордовитість. Працював напружено, творчо. Вимогливий, але справедливий, високоосвічений. Не терпів нікчем, а також будь-яких проявів непристойної поведінки. М.А. Якименко створив особливе середовище в інституті, у якому легко дихалося, працювалося, незважаючи на всі життєві труднощі. Вірилося в краще майбутнє. Досвідчені викладачі надавали допомогу молодим. Студенти старанно вчилися. У виші панувала доброзичлива та душевна атмосфера.
Максим Автономович попрацював керівником інституту менше двох років. Знайшлися «друзі», які з’ясували, що він син куркуля. З ініціативи керівних органів місцевої влади його було звільнено з посади директора. Міністерство освіти УРСР потурбувалося про невтомного працівника на ниві освіти: М.А. Якименка було призначено директором середньої школи м. Чорнобиля. Через деякий час він очолив Чорнобильський міський відділ народної освіти. Згодом захистив кандидатську дисертацію й працював завідувачем кафедри української мови і літератури Черкаського педагогічного інституту. Пізніше захистив і докторську дисертацію з методики викладання української літератури.
У кінці 1949 року прибув в інститут заступник директора з навчально-наукової роботи В.М. Хіміч, родом із Полтавщини, земляк славетного письменника Панаса Мирного. Він із гордістю розповідав, як у підлітковому віці із своїми друзями спостерігали у щілини паркану за Панасом Яковичем, який працював у своєму садку. Володимир Микитович мав вищу педагогічну освіту й до війни працював у вишах м. Харкова. Розпочав свою діяльність із вивчення стану навчальної, виховної та наукової роботи в інституті. Відвідував лекції, семінарські, практичні, лабораторні заняття викладачів і давав глибокий аналіз проведення таких занять. Викладачі, співробітники, студенти сприймали його передусім як добру, щиру, чуйну людину, а вже потім як заступника директора з навчально-наукової роботи.
Дружні стосунки були між директором інституту та його заступником, вони доповнювали один одного. М.А. Якименко добре знав школу, вимоги до вчителя, особливо початкових класів, і його підготовку в педагогічних училищах, а В.М. Хіміч– вищий навчальний заклад і формування в ньому вчителя для середньої школи. Та й віку були приблизно однакового.
Навесні 1951 року у зв’язку з погіршенням стану здоров’я Володимир Микитович звільнився з посади заступника директора інституту й переїхав на постійне місце проживання у м. Ворзель Київської області.
Улітку 1951 року заступником директора з навчально-виховної роботи було призначено А.Г. Юрженка (Півторадню). У цей же час став до роботи новий директор інституту Ф.В. Пономаренко, який обіймав цю посаду до 1953 року. Після нього цього ж року директором Білоцерківського учительського інституту іноземних мов було призначено О.П. Павелка. Це була молода, всебічно обдарована людина. Олексій Пилипович досконало володів українською та російською мовами, знав англійську. Він очолював інститут лише рік, проте результати його діяльності були відчутні: поліпшився стан науково-дослідної роботи, з’явились перші публікації викладачів у наукових журналах за 1953 рік. В інститут стали запрошувати провідних учених України для читання лекцій студентам, надання кваліфікованої допомоги кафедрам та окремим викладачам у проведенні науково-дослідної роботи. На засіданнях кафедр систематично обговорювалися досягнення світової, вітчизняної педагогічної та філологічної наук. Краще стали працювати студентські наукові гуртки. Загалом в інституті панувала творча атмосфера. Навесні 1954 року О.П. Павелка відкликали до Києва. Спочатку він працював у відділі науки та навчальних закладів ЦК Компартії України, а згодом – у Київському педагогічному інституті ім. Горького. Захистив докторську дисертацію, став професором. Багато років завідував кафедрою філософії, був проректором із наукової роботи КДПІ ім. Горького.
The first teachers of the institute... And now I can clearly imagine their figures, well-known faces, I can still hear their voices, even though 50 years have passed since then.
At the end of October 1949, associate professor Yosyp Borisovych Genshaft came from the Zaporizhia Pedagogical Institute. He was able to reveal the most complex linguistic concepts in an accessible and convincing manner. With a slow pace of presentation, with a logical emphasis, he highlighted the main, most essential things that future teachers should understand and remember. Docent Genshaft Y.B. he was principled, demanding of himself and his students, he was respected for his optimism and cheerful disposition.
Одним із найулюбленіших педагогів інституту був кандидат філологічних наук І.Ф. Федірко. Викладав російську літературу, керував гуртком. Педагогічна майстерність Івана Федоровича, гуманне ставлення до студентів, мудрі, образні виступи на зборах, вечорах зробили свою справу. Він користувався неабияким авторитетом серед майбутніх учителів. Його любили, а разом із ним і його предмет. Змістовними, цікавими, конструктивними, переконливими були виступи Івана Федоровича на засіданнях вченої ради інституту, виробничих нарадах. До його розумних порад прислухалися викладачі, адміністрація. Кожен, хто працював разом з Іваном Федоровичем та вчився у нього, в серці зберігає найкращі спогади.
Якщо в перші місяці роботи інституту відчувалася гостра потреба в кваліфікованих кадрах іноземних мов, то в кінці 1949 / 1950 навчального року це питання загалом було вирішене. З Харківського інституту іноземних мов прибули до Білоцерківського учительського інституту добре підготовлені теоретично й практично викладачі – В. І. Муравейник, який очолив кафедру французької мови, та Шерстюкова О.Т., яка була призначена завідувачкою кафедри англійської мови. З Ленінграда приїхала випускниця педагогічного інституту ім. О.І. Герцена Т. Й. Юдзон, яка добросовісно, з любов’ю ставилася до роботи викладача англійської мови, а з Москви – аспірантка університету ім. М.В. Ломоносова Н.М. Лисенко, яка успішно працювала на кафедрі французької мови й плідно займалася науково-дослідною роботою.
The number of students increased every year, and therefore there was a need for new teachers, in particular at the departments of foreign languages.
Серед нового поповнення викладачів були неординарні, різнобічно обдаровані. Так, на факультеті французької мови розпочали працювати Р.Й. Ришковський і О.П. Половинкіна, які мали досвід роботи у вищій педагогічній школі. Приємно згадати Ромуальда Йосиповича, який був взірцем для викладачів, особливо іноземних мов. Мудрий, з високою ерудицією, надзвичайно чемний, доброзичливий й водночас вимогливий як до себе, так і до інших. Вражало його досконале володіння французькою мовою. Організований, дисциплінований, й окрім того, прекрасний гуморист. Як тільки лунав дзвоник – він перший піднімався зі стільця і приємним голосом закликав усіх до роботи, а усміхнені викладачі поспішали в аудиторії до своїх студентів. Популярність Р.Й. Ришковського з-поміж викладачів, студентів, співробітників інституту піднесла авторитет не тільки кафедри, а й факультету французької мови. Лекції О.П. Половинкіної з методики французької мови були змістовні, цікаві, насичені прикладами з досвіду роботи кращих учителів.
Факультету англійської мови також пощастило. З Київського інституту іноземних мов приїхали молоді, але блискуче підготовлені викладачі – М. П. Дворжецька та М.В. Угляренко.
З перших днів роботи в інституті Маргарита Петрівна показала не тільки ґрунтовні знання з іноземної мови, а й уміння передати їх студентам. Саме від неї багато студентів перейняли любов до англійської мови. Вона виявила себе вмілим організатором, вимогливим викладачем, доброзичливою, щирою людиною. Працьовитість, наполегливість, принциповість, активність Дворжецької М. П. дали свої результати – вона стала відомим ученим, професором.
Uglyarenko M.V. in a short period of time working at the institute, he became one of the most authoritative teachers of the English language not only thanks to his deep knowledge of the subject, the ability to work with students, but also his kind, calm disposition, endurance, hard work, the ability to live and work in a friendly team.
Не можна не згадати викладача суспільних наук С.К. Журавльова, який із 1951 року перебував на педагогічній роботі в Білоцерківському учительському інституті іноземних мов. Через два роки захистив кандидатську дисертацію, після чого його затвердили завідувачем кафедри. Степан Костянтинович дуже відповідально ставився до роботи, чесно працював як викладач і керівник кафедри. Брав активну участь у громадській роботі інституту й міста Біла Церква. Його лекції були змістовні й цікаві. Він мав добру й ніжну душу, його скромність і простота вражала. Це була працьовита, мов бджола, й водночас принципова людина.
Episode 3. How they ended up in Horlivka...
On the basis of the resolution of the Council of Ministers of the Ukrainian SSR dated August 31, 1954 under No. 1304 and the order of the Minister of Education of the Ukrainian SSR dated September 9, 1954 under No. 421, the Bilotserk Pedagogical Institute of Foreign Languages was transferred from the city of Bila Tserkva, Kyiv Region, to the city of Horlivka, Stalinska (now Donetsk) Region and named: Horliv Pedagogical Institute of Foreign Languages. The move took place in the first half of September 1954.
The "dry" language of the document is complemented by the emotional story of the Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor G. S. Ivanenko: "I learned about the news - the institute is being transferred to Horlivka. I can't figure out where this city is, I've never heard anything about it. Only in the evening did I find out that Horlivka is the capital of the criminal world of the entire Soviet Union, it is the headquarters of bandits. You can't go out in the evenings: they will undress, remove all jewelry, fancy clothes, and take off their shoes. Therefore, you should not take wristwatches, gold jewelry, or valuables with you to Horlivka, because they will take them off. White shirts, sweaters, raincoats are not needed either, because in five minutes they will be black from coal dust. This is the description "experts" gave us, naive teachers, at a time when the people of Horliv were joyfully waiting for our arrival...
In the last days of August, the tension in the institute grew immoderately... On September 1, 1954, 11 freight cars were fully prepared for departure on the platform of Bilotserkiv railway station, next to which teachers and employees with their families, students and hundreds of mourners crowded. There was laughter and tears, a bitter parting with family and friends. There was a mass negative attitude towards the transfer of the institute to Horlivka...
Our echelon took three days to get from Bila Tserkva to Horlivka. On September 1, we left Bila Tserkva late in the evening, and on September 4, already in the dark evening, our train stopped near the Horli railway station, which was a small old one-story building at that time.
No sooner had our train stopped than the sounds of a brass band filled the station area. We were met; music was blaring on the platform, and a large number of people were standing nearby. The city administration, students of the mining technical school, representatives from various groups of the city came to welcome the professors and teachers of the Horliv Pedagogical Institute of Foreign Languages to their new home.
They took us quietly along the night Horlivka. The houses are already finished, and we are being taken away. Somewhere in the middle of the steppe they stopped and said to us: "Here you are at home." Here we saw a single four-story building. It was built two years ago for the future school.
The building was covered with garbage from all sides - the builders did not have time to remove it. And opposite, where the "Coton" store is now located, there was a city garbage dump, and after our arrival, cars took all kinds of junk there more than once.
After sleeping in the hall on the first floor, in the morning we saw what our new premises were, and it warmed our hearts: parquet floor, polished to a shine, beautiful lamps, large bright auditoriums, huge recreation rooms, everything smells of fresh paint. And around the house there is an endless steppe, where cows, goats graze, piglets run.
Перший рік життя інституту в Горлівці пройшов у перебудові аудиторій, пристосуванні їх до вивчення іноземної мови, до читання лекційних курсів, комплектування викладацьких кадрів. Навколо інституту організовано велось насадження дерев, обладнання спортивного майдану, студентських гуртожитків…
Remembering the first year of the institute's stay on the generous-souled land of Donbas, I want to bow low to the people and say: "We sincerely thank you, good people, for your hospitality, for your great attention to the institute, for understanding its general problems and constant help in their development" yazanni."
K.K. remained the rector of the institute. Shvachko, who started his work in Bila Tserkva.
Кандидат філологічних наук, учасник Другої світової війни, випускник Київського державного університету імені Тараса Шевченка Карпо Кирилович Швачко керував інститутом до 1974 року. В 2008 році його не стало.
Here is the greeting of Karp Kyrylovych, sent by him to the 50th anniversary of our institute in 1999.
"My dear citizens of Horliv, friends of youth and romantics of hard pedagogical work!
There is something to think about, something to remember, something to talk about. And there is also the grave necessity of life to look into our future, if we want to have it.
At one time, our Motherland constantly took care of raising not only the material, but also the cultural level of Donbas. This was the main reason for the opening of the Horliv Pedagogical Institute of Foreign Languages. But in order to open a new higher educational institution in a new place, it was necessary to find the basis on which the work of the institute staff could be organized. The Bilotserk Teacher's Institute, to which I was sent by the rector in 1953, became such a basis. Within 3-4 months of my new job, the Ministry of Education of Ukraine, on the basis of a relevant government decision, transferred the teachers' institute to the city of Horlivka and gave it the status of the Horlivka Pedagogical Institute of Foreign Languages. This is how my work as a rector began, hard, painstaking and interesting. And it continued for more than twenty years.
At one time, my senior comrades, directing me, inexperienced and young, to the rector's job, advised me to always live in the interests of the team, not to oppose myself to teachers and students, to always take care of the pedagogical and scientific growth of teachers, to keep in close contact with the local management and workers collectives This is exactly how my work as a rector began. Remembering my friends and colleagues at teaching work, today I would like to name those people with whom my whole life and all my perspectives were closely connected. Among them, I will mention first of all my vice-rectors for educational and scientific work, A.M. Yurzhenko, M.P. Dvorzhetska, A.V. Oleksandrov, vice-rector for extramural education O.P. Polovinkin, vice-rector for economic work O.O. Slivin ., deans of the faculties of English and French languages V.M. Britenkova, T.O. Honcharov, heads of departments G.S. Ivanenko, R.G. Keropyan, O.M. Masyukevicha, G.I. Shevchenko, Yu. Dubovsky .O., Mostovogo MI, Ryshkovsky R.Y., Terentyeva P.V.; teachers of the institute O.T. Sherstyukova, O.I. Gagurin, H.M. Grinchenko, V.I. Muraveynyk, M.A. Serkutin, L.O. Shamrai, G.D. Polskak, L.M. Pinkovska, Chagovets L.V., Pavlika I.S., Korchagina P.O. etc.
What was characteristic of these teachers in their daily work, in their persistent searches and concerns? It seems to me that they have always worried about the high professional training of future teachers of foreign languages. Therefore, it is not surprising that many former students, young teachers, eventually became top-class specialists, known far beyond the borders of Ukraine.
...I would like to wish the team of the Horliv Pedagogical Institute of Foreign Languages strong endurance and a creative approach not only to the educational process, but also to the organization of our entire life. Strong friendship, attentive attitude towards the student, constant concern for the higher interests of the team should always be at the forefront of our lives. Our conviction and bright faith in a better life for the people should always call us to creative work and new open perspectives.
Дорогі друзі, у ці пам’ятні дні дозвольте поздоровити вас із нашим викладацьким і студентським святом і побажати вам нових творчих успіхів, світлих перспектив у вашому напруженому житті та міцного здоров’я, яке так необхідне нашому рідному колективу Горлівського педагогічного інституту іноземних мов.
Безмежно відданий Вам перший ректор Горлівського педагогічного інституту іноземних мов – доцент Швачко К.К.
(rector of the institute 1953-1974)"
Episode 4. How brave we were...
The 1954/1955 academic year was a time of consolidation in a new place, transition to new curricula and programs. That year, the institute had 7 departments with 46 teachers.
Інститут іноземних мов був першим вищим навчальним закладом у місті, горлівчани радо зустріли викладачів і студентів. Вишу одразу ж передали на баланс чотириповерхову будівлю корисною площею 2020 м2 для навчального корпусу. У цьому корпусі було розміщено 17 аудиторій, 5 навчальних кабінетів, 1 фонолабораторія, бібліотека, спортивний та актовий зали, лекторська, буфет, 4 кімнати зайняли для розміщення адміністративно-управлінського персоналу, 2 кімнати виділили під санчастину та книгосховище. На клопотання дирекції інституту у вересні 1955 року інституту передали 2 гуртожитки по 100 місць у кожному.
The presence of a fairly large area allowed the institute to work in one shift. The institute had 2 faculties (English and French), which trained specialists with knowledge of one foreign language for 4 years. The institute also had a part-time department, where the training period was 5 years.
In 1956, in connection with the liquidation of the Dnipropetrovsk Institute of Foreign Languages, some of its students were transferred to Horlivka, and the number of teachers' rates was increased to 53.
On October 16, 1956, by order of the Ministry of Education of Ukraine, a second specialty - Ukrainian language and literature - was introduced at the institute. In the 1956/1957 academic year, 57 teachers worked at the institute and 563 full-time students studied: 336 at the English language faculty and 227 at the French language faculty.
In the second half of the 1950s and the beginning of the 1960s, the institute trained foreign language and Ukrainian language and literature teachers, foreign language teachers, and boarding school educators during 5 years of residential study. Foreign language teachers - graduates of teachers' institutes and pedagogic schools (they were immediately enrolled in the third year) studied at the correspondence department. Absentee students acquired the profession of English or French language teacher.
In her address to the 60th anniversary of the institute, Margarita Petrivna Dvorzhetska mentions those years, who came to Horlivka as part of the first Belotserki "landing party", where she headed the faculty of English, and from 1959 to 1963 worked as vice-rector for educational and scientific work.
"After graduating with honors from the Kyiv State Pedagogical Institute of Foreign Languages in 1952, I had the honor and great joy of receiving a referral to work as an English teacher at the Belotserki Teacher's Institute of Foreign Languages. In 1954, this educational institution was merged with the Horli State Pedagogical Institute of Foreign Languages. In 1953, at the age of 23, she was appointed to the position of dean of the Faculty of English, where she continued to work. And 6 years later, I was approved for the position of vice-rector for educational and scientific work. I doubted: would I be able to cope, would I be able to handle such a burden of responsibility?
Але завдяки плідній співпраці деканів факультеті, професорсько-викладацького складу кафедр та студентів були визначені актуальні стратегії якісної філолого-педагогічної підготовки вчителів іноземних мов:
- interrelationship of theoretical and practical foreign language teaching courses with the aim of students mastering the functional aspects of languages as a unique means of content translation in speech communication;
- creating an atmosphere of pedagogical culture of cooperation between teachers and students in the educational process and independent work;
- constant study of effective strategies for teaching foreign philological studies in leading higher educational institutions of Ukraine, Russia, Belarus, Great Britain, USA, France, Germany;
- at open lectures, practical classes, a thorough demonstration of the use of scientific and methodological achievements of the collective scientific work of teachers and students.
A wide range of current problems of scientific and pedagogical research with an orientation to the professional perspective was formed under the leadership of the rectorate, deans of faculties, heads of departments, taking into account the wishes of students.
З пошаною і вдячністю ми вклоняємося знаним педагогам Пащенку І. А., Масюковичу О. М., Даниленку І. М., Пінаєвій В. М., Рижковському Р. Й., Юрженко А. Г., Александрову А. В., Бритенковій В. М., Шерстюковій О. Т., Терентьєву П. В., Гончаровій Т. А., Павліку І. С., ректорам Швачку К. К. та Іваненко Г. С., які заклали фундаментальну основу якісної гуманітарної освіти в Горлівському державному педагогічному інституті іноземних мов (ГДПІІМ).
Quite objectively, it should be noted that GDPIIM was one of the first higher educational institutions of Ukraine, in which the start of international linguistic and cultural contacts took place.
I remember the meetings of teachers and students with specialists in technical professions from England, India, who in 1959-1962 carried out programs of exchange of experience of professional work at Horli mines and factories.
The administration of the City Council, the city department of education, the management of Horli mines and factories contributed to the organization of interesting meetings with English specialists, their wives, children in secondary schools, at festive concerts, thematic seminars at the institute, as well as on picnic excursions.
International contacts in the atmosphere of live communication enriched the content of English language teaching: they contributed to familiarity with national culture, with the linguistic characteristics of the literary norm of the language and regional dialects, with the social variability of speech in different situations of communication.
International linguistic and cultural events at the Horliv State Pedagogical Institute of Foreign Languages received a positive assessment from the republican and all-Union ministries of education, as well as from educational centers of higher education in India and England.
As part of the All-Union delegation of educators in 1961-1963, I had the opportunity to get acquainted with the national experience of pedagogical education in higher educational institutions of Great Britain (London, Manchester, Glasgow, Cambridge), India (New Delhi, Bombay, Bangalore, Madras).
The members of the delegation - Muscovites - were surprised that we were warmly welcomed in London by Englishmen from different regions of England with their families, who became our friends at meetings with the teaching and student staff of the Horli State Pedagogical Institute of Foreign Languages, in which, by the way, the Club was founded international friendship.
Хочу особливо відзначити, що багатоаспектна науково-педагогічна діяльність у Горлівському державному педагогічному інституті іноземних мов сформувала мою готовність до експериментально-фонетичного дослідження англійської мовленнєвої комунікації в Інституті мовознавства АН України, а потім – до професійного шляху на посадах декана факультету англійської мови, завідувача кафедри фонетики англійської мови, проректора з наукової роботи в альма-матер – Київському державному педагогічному інституті іноземних мов (нині Київський національний лінгвістичний університет (КНЛУ).
Horliv State Pedagogical Institute of Foreign Languages constantly cooperates with KNLU in the field of training of highly qualified scientific and pedagogical personnel, as well as in the modern development of international contacts.
Shvachko S.O. (she also defended her doctoral thesis), Svistun L.V., Shtakina L.O., Byshuk G.V., Pavlov V.M., Gladush N. defended their candidate theses in different years. F., Moiseyenko I.P. and other.
Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов забезпечує кваліфікованими кадрами вищі заклади освіти України: професор Гладуш Н.Ф. працює проректором з наукової роботи, доцент Мойсеєнко І. П. – деканом факультету англійської мови в КНЛУ. Усі факультети Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов добре відомі в Україні та за її межами.
The successful work of the rectorate, deans of six faculties, departments ensures a high professional level of training of bachelors, specialists, masters, candidates of sciences in the field of education, humanitarian sciences, and translation activities.
З нагоди шістдесятиріччя з дня заснування Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов – моє освідчення в любові рідному інститутові й побажання подальших творчих звершень, реалізації високого рівня якості педагогічної освіти, постійного розвитку міжвузівських міжнародних зв’язків».
Епізод 5. Як ми розвивалися…
В наступні роки інститут жив і працював, долаючи труднощі, розширюючи свою матеріальну базу, удосконалюючи освітній процес, досліджуючи філологічні та педагогічні наукові питання. Інститут пройшов складний період свого існування разом з усім нашим суспільством. Створення в Горлівці вищого навчального закладу значною мірою вплинуло на громадське, культурне та спортивне життя міста: інститут став центром педагогічної освіти для горлівчан, на громадських засадах були започатковані дворічні курси іноземних мов, які згодом перетворилися на Народний університет іноземних мов із трирічним терміном навчання (керівники М. А. Серкутіна, П. В. Терентьєв), працювали гуртки художньої самодіяльності та спортивні секції для всіх містян, активно працював Клуб інтернаціональної дружби (КІД) «Гвоздика» (керівники – президенти Т.О. Гончарова та В. М. Бритенкова), проводилися вечори відпочинку, літературні вікторини, концерти, зокрема й на підприємствах і в установах міста. Важливе місце в історії інституту та міста посідав горлівський осередок «Ал’янс Франсез», яким довгі роки керувала Т.Т. Макарова.
Керівниками інституту в цей період були: 1974 - 1982 роки – кандидат педагогічних наук, доцент Іваненко Галина Сергіївна, 1982-2001 роки – кандидат історичних наук, доцент (потім професор) Кліцаков Іван Олексійович.
Наприкінці 70-х років було запроваджено перехід Горлівського педінституту на підготовку учителів за двома спеціальностями: «учитель англійської і німецької мови» та «учитель французької та німецької мови». Термін навчання на обох факультетах становив 5 років.
Треба зазначити, що у 1976-81 роках значно зросла кількість студентів, що займалися науково-дослідницькою роботою. У 1980/81 році 55,3% студентів працювали у створених при кафедрах 24 Наукових гуртках та 16 проблемних групах.
У 1980/1981 навчальному році було створено дві нові кафедри (німецької мови та громадянської оборони), відкрито три методичних кабінети (німецької мови, російської мови, методики викладання іноземної мови) та три лінгафонні класи. Навчально-методичне забезпечення освітнього процесу в інституті забезпечували 14 працівників бібліотеки, книжковий фонд якої складав 158799 друкованих одиниць. Лише цього навчального року бібліотека одержала 3657 примірників нової літератури.
З 1980 по 1984 рік проректором з навчальної та наукової роботи була кандидат філологічних наук, доцент Рикова Валентина Олексіївна, з 1985 по 1989 – кандидат філологічних наук, доцент Шевченко Людмила Іванівна. Упродовж 80-90-х років в інституті ще зросла кількість студентів, було відкрито нові спеціальності й факультети, збільшилась кількість викладачів і співробітників, зокрема фахівців найвищої кваліфікації. З’явились штатні доктори наук, зміцніли міжнародні зв’язки.
Головну увагу у 80-х роках керівництво приділяло розширенню інституту, запровадженню нових спеціальностей. Так, у 1984 році в інституті було створено заочний відділ для підготовки вчителів однієї іноземної мови: французької, англійської або німецької. Щороку біля 100 осіб, здебільшого вчителі та вихователі, ставали студентами без відриву від основної роботи.
У 1984 році на факультеті англійської мови було відкрито відділення, яке невдовзі реорганізували у факультет іноземної та російської мови. Деканом новоствореного факультету була призначена кандидат філологічних наук, доцент І.С. Кубрак. У 1985 році на базі методичного об’єднання російської мови та літератури створено кафедру російської мови та загального мовознавства. У вересні 1985 року було створено кафедру іноземних мов у складі 11 викладачів, з яких чотири були кандидатами наук: завідувач кафедри В. В. Червонецький, доцент І. С. Кубрак, доцент Г.І. Дегтяренко, доцент Л. Ж. Норкіна.
У другій половині 80-х років розширюється число спеціальностей, збільшується кількість студентів і викладачів в інституті. Так, на факультеті англійської мови учителів готували за такими спеціальностями: англійська та німецька мови; англійська та іспанська мови; англійська та французька мови. У 1986 році на факультеті французької мови запроваджено спеціальність вчителя французької та англійської мов поряд зі спеціальністю вчителя французької та німецької мов.
У 1986 році на факультеті англійської мови створено відділення, для студентів якого першою (основною) стала німецька мова. З 1990/1991 навчального року відділення німецької мови стало факультетом. Кафедру німецької мови очолила кандидат філологічних наук, доцент О.В. Коваленко.
Одночасно в інституті розширюється кількість кафедр. У другій половині 80-х років створено кафедри методики викладання іноземних мов (завідувач кафедри кандидат педагогічних наук, доцент С.В. Роман) та другої іноземної мови (завідувач кафедри – кандидат філологічних наук, доцент Н.С. Форкун).
У 1989 році проректором з навчальної та наукової роботи стала Лариса Жиганшівна Норкіна, з іменем якої пов’язано формування нової політики навчальної роботи в інституті. Демократизація суспільства і національне відродження в Україні викликали потребу в розширенні підготовки спеціалістів, здатних викладати українську мову і літературу, а також іноземні мови на базі української в середній школі. У 1989 році в інституті при кафедрі російської мови створено секцію української мови та літератури, яку очолила старший викладач З.Д. Чабаненко. Українську мову вивчали і нині вивчають студенти всіх спеціальностей і форм навчання. 1989/1990 навчального року при факультеті іноземної і російської мов створено українське відділення: кілька десятків студентів розпочали вивчати українську мову як майбутню спеціальність.
У 1992 році на базі українського відділення було створено факультет іноземних та української мов, який очолив кандидат історичних наук, доцент В.М. Докашенко. На цьому факультеті було створено кафедру української мови на чолі з доктором філологічних наук, професором, академіком А.П. Загнітком. Одночасно фахівців іноземних мов, які працювали на цьому факультеті, об’єднали в кафедру іноземної мови (завідувач – кандидат педагогічних наук, доцент Т.І. Олійник). На факультеті здійснювалася підготовка за спеціальностями іноземна мова (англійська, французька, німецька) та українська мова і література. На заочному відділенні у 90-х роках відкрито нову спеціальність – українська мова і література.
На факультеті іноземної та російської мови в 1992 році було створено відділення психології: там готували вчителів англійської або французької мов, одночасно надаючи фахові знання і навички роботи шкільного психолога. Як провідну, випускову кафедру було створено кафедру психології, відокремивши її від кафедри педагогіки. Очолив новостворену кафедру кандидат педагогічних наук, доцент В.О. Волков.
Зважаючи на зміни статусу і профілю, факультет іноземної та російської мови було перейменовано у 1998 році у гуманітарний. Очолювала його з 1997 року кандидат філологічних наук, доцент Л.В. Садикова, а з 2004 – кандидат філологічних наук, доцент Л.І. Пац.
Ускладнення завдань наукової та педагогічної роботи, збільшення кількості викладачів стали причиною до утворення нових кафедр на найстарішому факультеті – англійської мови. У 1985 році було створено кафедру граматики та історії англійської мови шляхом реорганізації кафедри іноземної (англійської) філології.
Факультет англійської мови став базою для створення вчительсько-перекладацького факультету. З 1992 року в інституті на конкурсній основі здійснюється підготовка за спеціальностями учитель двох мов і перекладач: англійська і французька, англійська і німецька мови, а з 1998 року – німецька та англійська мови. У 1996 році учительсько-перекладацький факультет став самостійним структурним підрозділом інституту, його першим деканом стала кандидат філологічних наук, доцент Н.А. Янко.
З 1992 року в інституті було введено посаду проректора з наукової роботи, яку до 2001 року обіймав доктор педагогічних наук, професор В. В. Червонецький. Під його патронатом став випускатися науковий збірник «Нариси досліджень у галузі гуманітарних наук». З ним пов’язано проведення першої в історії інституту міжнародної конференції з педагогічних проблем. Саме під його керівництвом розпочала свою активну роботу аспірантура. Однак цього, на жаль, було недостатньо, оскільки ще у 2001 році в інституті було лише 63 доценти на 418 викладачів.
Укладаються угоди про співробітництво з Південним університетом (США), Університетом Сорбонни, представництвом Гете-інституту в Києві, результатом яких стало запрошення іноземних лекторів, отримання оригінальної довідкової, наукової, навчальної літератури, стажування викладачів інституту в зарубіжних інституціях.
Велику увагу керівництво інституту приділяє і виховній роботі. У 1993 році було навіть введено посаду проректора з виховної роботи, яку з 1993 по 1995 рік обіймав кандидат історичних наук, доцент М.Є. Захаров, а з 1995 по 2001 – В.Л. Полтавець. Саме в цей час сформувалися нові традиції нашого вишу – Дебют першокурсника, Фестиваль пісні, фестиваль КВК тощо.
Відбулися зміни й у матеріальній базі інституту, що в 1982 році складалася з двох навчальних корпусів та трьох гуртожитків. Але вже 1987 року було збудовано сучасний дев’ятиповерховий гуртожиток, розрахований на понад 600 місць, запущено третій, четвертий та п’ятий навчальний корпуси, створено перші комп’ютерні класи, нові спеціалізовані кабінети.
Важко знайти випускника інституту, який би не знав і не відпочивав в спортивно-оздоровчому таборі «Альтаїр» в населеному пункті Щурово на березі Сіверського Дінця, заснований як наметове містечко ще в 1963 році. У цей час збудовано кілька цегляних будинків та літній клуб, їдальню та гігієнічні кімнати.
Таким інститут вступив у нове ХХІ століття...
80-ті роки
1984
Випуск експериментальної групи спеціальности Французька та Німецька мова
Дорогі друзі! Спогади про студентські роки та життєвий шлях випускників цієї групи читайте у нашому розділі I and HIIM
90-ті роки
2000-ні роки
Епізод 6. Як ми реформувалися…
У 2001 році на загальних зборах трудового колективу ректором інституту було обрано професора, доктора історичних наук Віктора Миколайовича Докашенка. На долю Віктора Миколайовича випало керувати інститутом у період значних змін і викликів для всієї системи освіти України. Попри економічні та демографічні труднощі, інститут не лише зберіг свої позиції, а й продовжив розвиватися, розширюючи матеріально-технічну базу, збільшуючи кількість факультетів та ліцензійний обсяг.
Станом на 2014 рік, який став знаковою віхою не тільки в історії інституту, а й усієї країни, навчальний процес здійснювався у 8 навчальних корпусах. На 8 факультетах здобували освіту майже 3500 студентів. Здобувачі мали можливість користуватися бібліотечним фондом, який становив 276740 примірників навчальної, методичної, наукової та художньої літератури, фондами ресурсних центрів англійської, французької та німецької мов, працювали 5 комп’ютерних класів з підключенням до мережі Інтернет.
В інституті значно розширився перелік спеціальностей, за якими здійснювалася підготовка фахівців. Так, освітня діяльність, пов’язана з підготовкою фахівців рівня «бакалавр» та «спеціаліст», проходила за спеціальностями: «Мова і література» (англійська, німецька, французька, іспанська, російська), «Українська мова і література», «Переклад» (англійська, німецька, французька), «Практична психологія», а з 2005 року – за новою спеціальністю «Історія». Також зʼявилися нові спеціалізації, такі як: «українська мова та російська мова», «англійська мова та історія», «історія та англійська мова», «історія та практична психологія». Факультет заочного та дистанційного навчання розпочав підготовку фахівців за спеціальностями «Історія» та «Практична психологія».
У 2004 році був заснований факультет довузівської підготовки. Через два роки його реорганізовано у факультет довузівської та післядипломної освіти, що розширило сферу його діяльності.
Навчально-виховний процес в інституті забезпечували 24 кафедри, у складі яких працювали 320 викладачів, серед яких 14 докторів наук, професорів та 102 кандидати наук, доценти. З метою вдосконалення наукової, науково-практичної та навчальної діяльності викладачів нашого інституту у 2003 році було відкрито державне видавництво, почали видаватися періодичні наукові збірники «Східнослов’янська філологія», «Лінгвістичні дослідження» та «Грані історії».
З 2006/2007 навчального року студенти першого курсу почали навчатися за кредитно-модульною системою організації навчального процесу (КМСОНП), що відповідає європейським стандартам Болонського процесу. Таким чином, традиційна студентська приказка «Від сесії до сесії живуть студенти весело» втратила свою актуальність. Успішність навчання та можливість отримати стипендію стала визначатися не лише результатами сесійних екзаменів, але й постійною роботою студентів протягом семестру під час практичних і семінарських занять.
У ГДПІІМ діяло 98 проблемних груп і гуртків, які щорічно презентували результати своїх досліджень на інститутській науково-практичній конференції. З 2004 року ця конференція проводилася з Міжрегіональною конференцією молодих вчених та аспірантів, що сприяло розширенню кола учасників та підвищенню рівня наукових дискусій.
Невід’ємною частиною діяльності ГДПІІМ була міжнародна співпраця, спрямована на інтеграцію інституту до європейського та світового освітнього простору. Географія міжнародних зв’язків інституту охоплювала США, Велику Британію, Францію, Німеччину, Чехію, Польщу, Бразилію, Швейцарію, Бельгію, Словаччину та ін. Були розроблені модульні програми навчання для проєктів обміну із ЗВО-партнерами, реалізацію яких завадили військово-політичні події на Сході України.
Про наш інститут згадує доктор педагогічних наук Зєня Любов Яківна, яка пройшла шлях від випускниці інституту до проректора:
«ГОРЛІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ ІНОЗЕМНИХ МОВ – МОЄ ЖИТТЯ, МІЙ СВІТ, МІЙ ДІМ …
1975 рік …. Я – випускниця школи… З атестатом з відзнакою… Саме з ним я прямую до мрії – до Горлівського педагогічного інституту іноземних мов…
Ще дівчинкою 1 класу (напевне після зустрічі з першою вчителькою) я мрію стати вчителькою. Шкільне життя стає моїм світом, який я обожнюю до закінчення школи і уклінно дякую моїм учителям дотепер, які плекали мою любов до вчительської професії і не розчарували…... І, оскільки у молодших школярів (тепер я це знаю з таких наук як педагогіка і психологія) провідною діяльністю є ігрова, єдиний вид гри, який цікавить мене в ранньому дитинстві – «гра у школу»… Згодом, починаючи вивчати німецьку мову, я закохуюся в неї і точно знаю, чого буду навчати дітей…
Вступаю до Горлівського педагогічного інституту іноземних мов (далі – Інститут), який дивом опинився в нашому місті, і попадаю в чарівний світ іноземних мов і культур. В 1975 році Інститут мав лише два факультети: факультет англійської мови і факультет французької мови. З німецькою мовою я могла вступати лише на факультет французької мови, вивчення якої розпочиналося на 1 курсі, а німецька мова вивчалася з 3 курсу як друга іноземна.
І ось я студентка!... І навіть не підозрюю, що 5 студентських років мого життя закарбуються в пам’яті назавжди, як промені яскравого світла, які стануть моїм дороговказом упродовж багатьох років. І що своїх викладачів я пам’ятатиму з вдячністю завжди…, і своїх одногрупників з любов’ю і теплотою…
Першокурсницею я відчуваю себе в паралельному світі…. Щоденна напружена робота з опанування французької мови: постановка вимови, практика спілкування, теоретична і практична граматика й фонетика, лексикологія і стилістика французької мови, література, мовознавство, історія, педагогіка і психологія, і ще багато, багато іншого цікавого, пізнавального, незабутнього. А ще культура Франції і французькомовних країн, твори Альфонса Доде, Віктора Гюго, Олександра Дюма, Гі де Мопассана, Стендаля і багатьох інших в оригіналі, їх стилістичний аналіз, творчість Мірей Матьє, Едіт Піаф, Шарля Азнавура, Джо Дассена і її вплив на вивчення французької мови, історія і культура Франції, Париж і видатні місця… Згодом до вивчення романтичної французької мови додається чітко структурована німецька мова і культура німецькомовних країн… І ти відчуваєш, що твій світогляд наповнюється іншими мовними картинами світу з численними розбіжностями і особливостями і, що ти набуваєш таких якостей як емпатія і толерантність, що формують твою спроможність вступати в міжкультурну комунікацію з носіями мови.
Окрім того, ти дізнаєшся про педагогічну систему А. С. Макаренка, К. Д. Ушинського і Василя Сухомлинського, а головне – про те, що дітей треба любити, і ти ніде про це не прочитаєш…. (слова належать Кіперману Семену Анатолійовичу) і, як підтверджує згодом твій власний професійний і життєвий досвід, це дійсно основне, оскільки жодні технології навчання, включаючи новітні, не спроможні навчити дітей без любові до них.
Через роки ти розумієш, як тобі пощастило, що твоїми викладачами були Серкутіна Марина Андріївна, Бабкіна Олександра Іванівна, Стьопкіна Елеонора Леонідівна, Саєнко Людмила Ємелянівна, Гончарова Тетяна Опанасівна, Гончаров Борис Михайлович, Макарова Тамара Терентіївна, Сущицька Зоя Давидівна, Янукян Тетяна Григорівна, Форкун Надія Сергіївна, Іваненко Галина Сергіївна, Кіперман Анатолій Семенович, Слєпухов Микола Іванович і інші, закохані в свою професію, у свій предмет викладання, в наш інститут, віддані справі підготовки майбутніх учителів іноземних мов. Вимогливі та об’єктивні, принципові й доброзичливі, надзвичайно працездатні і толерантні…
Осягаючи науки, захоплюючись французькою та німецькою мовами і культурами, педагогічною практикою в школі, я не могла тоді уявити, що інститут стане для мене не просто закладом професійної підготовки, а моїм домом майже на все життя (1975 – 2014).
Утворення сім’ї, народження і виховання дітей, їхня подальша вища освіта в нашому Інституті, особистісне та професійне становлення і зростання, педагогічна діяльність від викладача до проректора і заступника директора, навчання в аспірантурі і захист дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук, навчання в докторантурі і захист дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук … На особистісне і професійне самовдосконалення надихав Інститут, мотивував до цього, спонукав і цінував твої успіхи.
Інститут розвивався з року в рік. Започатковувалися різні спеціальності, утворювалися нові факультети: факультет німецької мови, факультет іноземних і української мов, гуманітарний факультет.
Переведений з Білої церкви до Горлівки у 1949 році Педагогічний інститут іноземних мов за 50 років свого існування зазнав найбільшого розквіту за часів ректорства доктора історичних наук, професора Віктора Миколайовича Докашенка, який очолив його у 2001 році. І в цей період, з початком ХХІ століття почався новий етап розвитку Інституту.
Свіжий вітер змін увірвався в приміщення Інституту, в підходи до реалізації професійної підготовки майбутніх учителів, що відповідала викликам сучасності, потребам особистості і суспільства, реформуванню освіти в Україні. Одним із значущих факторів стало підвищення наукового і професійного рівня науково-педагогічних працівників через захисти докторських і кандидатських дисертацій, зростання їх публікаційної активності, застосування сучасних й інформаційних технологій у навчанні іноземних мов, розширення міжнародних зв’язків, студентоцентрований підхід до організації освітнього процесу, створення безпечного освітнього середовища…
У той час Горлівський педагогічний інститут іноземних мов визнавали однією з найкращих лінгвістичних шкіл світу. Важко знайти куточок Землі, де б не працювали наші випускники, демонструючи високий рівень професійної підготовки.
Впевнена, що сьогоднішні труднощі Інститут подолає, збереже свої багаторічні традиції і водночас крокуватиме в ногу з часом! Успіхів і наснаги у підготовці сучасних вчителів Нової української школи!»
Зєня Любов Яківна, доктор педагогічних наук,
професор кафедри педагогіки та методики
навчання іноземних мов
Київського національного лінгвістичного університету
Післямова
Подіями 2014 року ми завершуємо наші епізоди.
Далі буде переміщення до Артемівська (Бахмута), Бахмутський період нашого інституту (2014-2022 рр.), потім буде переміщення до Дніпра у квітні 2022 р. і наш сучасний етап онлайн-функціонування. Двічі переміщений, інститут живе, рухається вперед, будує плани та прагне їх реалізувати, мріє….
Це наша новітня історія й її описувати будуть покоління нинішніх викладачів, випускників і студентів. Ми запрошуємо всіх охочих стати співавторами цих сторінок нашої Історії. Далі буде…
ГІІМ України
ГІДНІСТЬ
ІНТЕЛЕКТ
ІННОВАЦІЇ
МОЖЛИВОСТІ
Спогади випускниці 1970 року Л. Н. Шитікової (Володіної)
Dear friends!
На наше запрошення поділитися спогадами відгукнулася випускниця 1970 року Л. Н. Володіна ( Шитікова).
Щиро дякуємо Вам, Любове Никифорівно, і надаємо слово:
Спогади випускниці 1970 року Л. Н. Шитікової (Володіної)
Щирі вітання, рідна Alma Mater, від випускниці Любові Володіної. Ми однолітки, мені цього року теж 75. Навчалася в дорогому моєму серці інституті протягом 1966 - 1970 років, але познайомилася з ним раніше (про це я дізналася лише потім).
В 1964 році я приїхала до Горлівки після завершення 8-го класу школи і вступила до школи-інтерната № 1 (район Короленко). Мені подобалася англійська мова, а це був на той час один з перших в Донецькій області інтернатів з поглибленим вивченням іноземної мови. Здається, цього року був перший набір, до якого долучили мешканці з усієї області. Від інтерната залишилися найкращі спогади, ми відчували себе як вдома, було комфортно жити і навчатися.
Добре запам’ятала вчителів – Соф’янца Едуарда Матвійовича (викладав фізику, був заступником директора, а потім директором), Леонова (можливо Леоненко, викладав українську мову і літературу, а також російську мову), Ромашка Валентина (викладав англійську мову). Всі були великими професіоналами.
Чому я про це розповідаю? А тому, що інтернат був учасником спільного з інститутом проєкту. Представники інституту проводили у нас анкетування, різні позаурочні заходи, відвідували уроки англійської мови, були присутні на екзамені. В класі був великий стенд з матеріалами проєкту, з порадами і рекомендаціями щодо саморозвитку. Можливо в інституті хтось пам’ятає про цей проєкт? А все це свідчить про те, що інститут був і тоді новатором, ініціатором впровадження освітніх новинок.
Я вступала в інститут в рік, коли в країні були два випуски: 10-й та 11-й класи (причина була в реформі школи, яка скорочувала навчання до 10 років – від редакції). Був дуже великий конкурс в інститут, навіть серед медалістів. Від нашої школи-інтернату вступило троє, крім мене ще Карпухіна Рая та Сомова Люда. Складали ми один екзамен з англійської мови, а нашими екзаменаторами були Грінченко Г. М. та Дмитрієва Р. В.
Враження першого дня просто неймовірні: з гордістю і трепетом входила в інститут, де саме добудували нову частину будівлі. Нас зразу направили працювати в колгосп, де пройшли перші знайомства.
Після колгоспу в перший день іду коридором, а назустріч декан Бритенкова Валерія Матвіївна (красива жінка з чудовою зачіскою) питає: «Як справи? Чи все гаразд вдома?». Я була дуже здивована, що за місяць нашого перебування в колгоспі вона вже знала про кожного студента все. Взагалі, це був декан від Бога.
Наша група 116 б, першим куратором та викладачем усного англійського мовлення стала Кулікова Валентина Іванівна. Така красива, така молоденька (ми, мабуть, були її першими студентами), з голубими очима, добра, тактовна, чуйна, завжди усміхнена. Ми дуже любили і захоплювалися нею. Вона першою надала нам ґрунтовну основу. Іноді заняття проходили на природі, це були дійсно змістовні, незабутні заняття. Я теж, завдячуючи нашій мамі Валентині Іванівні, проводила такі уроки під час своєї роботи.
Другим куратором і викладачем англійської мови з домашнього читання була Мар’єва Поліна Михайлівна, гарна, струнка, як модель. Нам говорили, що вона є найбільш суворим та вимогливим викладачем. Однак мені вона запам’яталася як добра, турботлива, розумна, яка піклувалася про нас як малих дітей. Згадується, як вона, дізнавшись про мою застуду, під виглядом, що треба посидіти з її донькою Галочкою, поки вона на засіданні кафедри, а чоловік на роботі в медучилищі, старалася пригостити варенням, чаєм, лимонами для лікування.
Згадую пару з домашнього читання. Понеділок, перша пара… Перед цим на вихідні у нас було завдання прочитати кілька розділів , а от який саме текст точно не пам’ятаю: чи то «Овод» чи «Сага про Форсайтів». Дзвоник, в аудиторію заходить делегація, чоловік п’ять. Потім говорили, що то викладачі Київського інституту іноземних мов атестували наш інститут. Поліна Михайлівна починає пару, а ми розгублено посміхаємося. Звичайно вона зрозуміла цю розгубленість, що не прочитали ми повністю потрібного тексту. І вона так побудувала пару, провела в такому темпі, що попередні розділи романів стали основними для обговорення. Ми й забули про присутніх. На завершення поставила питання про наше ставлення до певних героїв, про наші уявлення подальшого розвитку подій. А на домашню роботу задала звірити свої версії з літературним твором.
Пара закінчилася, гості подякували, відзначили наші гарні знання та вміння вести бесіду. А коли вони вийшли, Поліна Михайлівна закрила двері і добряче нас «похвалила», однак ми все одно були задоволені.
Тимчасово куратором став Монастирський Генріх Якович. Це був дуже мудрий наставник. Скільки життєвих порад, рекомендацій щодо різних ситуацій на уроках в школі, як себе поводити і як вирішувати. Як же вони допомагали в робочому процесі! Неодноразово згадувала його та його поради.
Методику викладали Рикова В. О. і Тараненко ( не пам’ятаю, на жаль, ім’я та по-батькові), вона тоді ще і в школі викладала англійську мову. Ми багато складали планів уроків, наповнювали їх відповідним змістом, приділяли увагу кожному виду мовленнєвої діяльності. Це були конспекти на пів зошита один урок. Я зберігала їх всі, а коли показувала колегам, то вони дивувалися з того, як ґрунтовно нас готували.
Колектив був, як нам здавалося, дружнім, панувала доброзичлива атмосфера. Проводилися конкурси фонетистів, перекладачів. Після педагогічної практики, як її підсумок, проводили КВК англійською мовою, а я традиційно була ведучою. Майже всі викладачі відвідували ці заходи, цікавилися студентським життям.
А ще я хочу згадати викладача латині – Серкутіну М. А. Фрази, які вивчили з нею, пам’ятаю завжди –«Per aspera ad astra», «Volens-nolens», «Omnia mea mecum porto» та ін. А скільки було приколів у наших відповідях, про які вона розповідала у своїх виступах.
З великою повагою згадую також Бритенкову Валерію Матвіївну, Іваннікову Анну Марківну, Терент’єва Петра Васильовича, мою землячку Латишеву, подружжя Олександрових, Михайлова Петра Івановича, Шевченко Людмилу Іванівну, Корчагіна Петра Олександровича, Іваненко Галину Сергївну, Дмитрієву Раїсу Василівну та багатьох інших.
Звичайно, з великим теплом згадую своїх одногрупників - Андріцову Алю, Тютюнникову Ніну, Горобченко Сашу, Ніколаєву Валю, Бедренець Олю, Проличену, Лебідь, дівчат з Узбекистану – Коробову Ларису, Алієву, Махмут і Левітіна. А також однокурсників – Канівець Таню, Домбровську Любу (мої дорогі землячки), Резнікову Ларису, Свістун Любу, Жидкову Валю. Згадую відомий і популярний ВІА «Коробейники» та їх незмінну ведучу на концертах Штакіну Люду.
Дякую долі і своєму інституту за направлення працювати до Золотої Балки Херсонської області. Тут я зустріла свого коханого чоловіка, з яким разом прожили 53 роки.
Пам’ятаю, щиро дякую та направляю низький уклін кожному моєму викладачеві. Дякую за людяність і професіоналізм, за високоякісні знання та любов до професії вчителя, які зі мною все життя! Часто згадую своїх колег та учнів. Пам’ятаю та пишаюся їхніми досягненнями. Було дуже надихаюче вчитися один в одного. Хай все вдається!
Наразі я знову учениця і вивчаю ще одну іноземну мову (Любов Никифорівна зараз проживає в Німеччині – від редакції).
Так що вчитися ніколи не пізно, особливо в такому потужному закладі, як рідна Alma Mater. Щиро рекомендую вступати на навчання до незламної команди та родини суперсили! А вони дійсно взірець незламності!
Щиро бажаю незламному колективу здоров’я, многая літа, допитливих студентів. Продовжуйте розвивати їх таланти та запалювати серця! Мирного неба та здійснення найзаповітнішої мрії!
Бережіть себе та тих, хто поруч, а ще дуже сподіваюся на зустрічі в рідних стінах!
Всіх міцно обійняла!
2014 – 2015-ті роки
2016 – 2017-ті роки
2018 – 2019-ті роки
2020 – 2021-ті роки
2022 – 2023-ті роки
Фотогалерея Іняз у Бахмуті
