У цей складний для нас усіх час потреба психологічної підтримки є вкрай актуальною. Дорослі та діти, які перебувають у гострому стресовому стані, потребують зовнішньої підтримки.
Як зрозуміти, що вашій близькій людині не добре? Як правило, це помітно. Зверніть увагу на події, які стались в його/її житті: чи були якісь втрати, зміни в житті (навіть позитивні), хвороби, переїзди до іншого міста, зміна місця роботи (навчання), емоційні труднощі тощо. Якщо так, то, можливо, ваша допомога буде вчасна.
Як діяти поряд з людиною, яка переживає стрес, щоб їй допомогти і найголовніше — не зашкодити? Що робити в першу чергу? Якщо ми говоримо про підтримку загалом, то підтримати людину найлегше словами. Прийдіть і скажіть: «Я з тобою», «Я тебе чую», «Я тобі співчуваю», «Хочеш, обійму?», «Як ти?», «Мені шкода, що так сталося», «Я тебе люблю». Намагайтеся залишатися у позиції дорослого. Запрошуйте до неї співрозмовника, цікавтеся: «Що можна зробити?», «Чим можна бути корисним?». Такі питання допомагають людині зрозуміти власні потреби, і деякі вона зможе реалізувати самостійно. А ось пряме питання «Як я можу тобі допомогти?» краще не задавати. Воно підкреслить «батьківську» позицію «згори» та не сприяє тому, що людина візьме відповідальність на себе за свої потреби.
Називайте речі своїми іменами. Часто в кризових ситуаціях люди вважають, що краще не називати речі своїми іменами, інакше вони травмуватимуть близьку людину. Наприклад, замість «помер», кажуть «пішов». Замість «депресія» – «він погано почувається», «з ним не все гаразд». Називання речей своїми іменами – це велика підтримка для травмованої людини. Так ви окреслюєте реальність, що допомагає прийняти її та прожити. Коли людина перебуває в стані шоку, вона тимчасово втрачає доступ до частини мозку, яка відповідає за раціональне мислення. У такому випадку людину дуже важко заспокоїти словами «усе буде добре», «заспокойся» тощо. Адже відбувається затримка у сприйнятті цієї інформації.
Найкращим методом заспокоєння людини та повернення її до раціонального мислення є контрольоване дихання. Не давайте жодних оцінок тому, що сталося. Оцінки – це завжди раціоналізація, тобто уникнення почуттів. А людині в період горювання не можна уникати своїх емоцій, їх треба прожити. Все інше – потім.
Як допомогти, коли в людини істерика? Ознаки: надмірне збудження, безліч рухів, мова емоційно насичена, швидка, крики, ридання. Створіть спокійну атмосферу. Необхідно залишатися з близькою людиною наодинці, якщо це є безпечним для вас. Несподівано вчиніть дію, яка може сильно здивувати (наприклад, гучно плесніть долонями). Говоріть із близькою людиною короткими фразами, впевненим тоном.
Ступор. Як допомогти? Ознаки: різке зниження або відсутність рухів та мови; відсутність реакцій на зовнішні подразники (шум, світло); застигання у певній позі, стан повної нерухомості. Підійдіть до людини, повільно візьміть за руку і запросіть йти разом з вами. Використовуйте фрази: «Тобі не можна залишатися тут», «Тобі потрібна допомога» тощо. Людина, перебуваючи у ступорі, може чути та бачити. Тому говоріть їй на вухо тихо, повільно та чітко.
Депресія, що робити? Депресія – це захворювання, що характеризується постійним пригніченим станом та втратою цікавості до будь-якої діяльності, що зазвичай приносить задоволення, а також нездатністю виконувати повсякденні справи протягом як мінімум двох тижнів. Депресія — це не просто постійне зниження настрою, песимізм та прагнення до усамітнення. Це психічний розлад, який призводить до серйозних наслідків. Людина втрачає здатність радіти життю, їй не дається рішення важких завдань, схильна до негативних виходів з будь-якої ситуації. Але цей стан піддається корекції. Якщо ваша близька людина ще не ходила до психолога чи лікаря, м’яко переконайте її звернутися по допомогу.
Запитайте, чи хоче людина поговорити? Іноді найважливіше, що ви можете зробити для пригніченого друга, – це просто зі співчуттям вислухати, поки він говорить про те, що його турбує, дозволяючи йому зняти напругу від невисловлених емоцій. Це може зробити його психічний та емоційний стан більш терпимим. Важливо дійсно слухати (а не вдавати) і не перебивати. Звичайно, всі ми хочемо допомогти близьким у біді та часто пропонуємо, здавалося б, слушні способи розв’язати проблему. Але іноді людям просто необхідно виговоритися, не вислуховуючи порад.
Плануйте майбутнє. Не бійтеся разом мріяти та планувати, що будете робити після війни. Такі роздуми та розмови надихають і стабілізують, а також додають впевненості у майбутньому.
