Дорогі друзі! Шановні колеги та студенти! Щиро вітаємо вас з 35 річницею Незалежності нашої держави! Віримо в мирне та світле майбутнє України, наближаючи його своїм трудом, захищаючи його зі зброєю в руках. Незламність нашого народу бачить увесь світ. Саме в такий складний час виборюється справжня незалежність нового українського суспільства.

Згадаймо 24 серпня 1991 року.  В цей день позачергова сесія Верховної Ради УРСР ухвалила «Акт проголошення незалежності» і дві постанови: «Про проголошення незалежності України» (із призначенням на 1 грудня 1991 року республіканського референдуму з підтвердження «Акта незалежності») та «Про військові формування в Україні» (щодо утворення Міністерства оборони та підпорядкування всіх військових формувань, дислокованих на території республіки, Верховній Раді України).

За проголошення незалежності з першої спроби (за Постанову про проголошення незалежності України) проголосував 321 депутат – конституційна більшість. Однак, дехто витягнув картки, щоб не брати участі в голосуванні. Помітивши це, Леонід Кравчук, який головував на засіданні, оголосив, що ті, хто не «встиг» проголосувати, мають написали до секретаріату письмові заяви. У результаті «Акт проголошення незалежності України», який голосувався одразу по тому, підтримали 346 депутатів.

На хвилі піднесення, яке панувало в сесійній залі і за стінами парламенту (засідання транслювалося по радіо), В’ячеслав Чорновіл запропонував внести до парламентської зали синьо-жовтий прапор, а також – підняти національний прапор над куполом парламенту. За кілька хвилин прапор з’явився в залі. А вже  4 вересня 1991 року синьо-жовтий прапор замайорів над парламентом України.