Напередодні Міжнародного дня жінок і дівчат у науці, який відзначається щороку 11 лютого, ми з великим задоволенням поспілкувалися з молодою дослідницею, викладачкою кафедри германської філології Анжелікою Лихачовою. Нещодавно вона захистила дисертацію, здобула науковий ступінь доктора філософії в галузі філологічних наук.

Сердечно вітаємо Анжеліку Вікторівну, а також всіх науковиць Горлівського інституту іноземних мов з Міжнародним днем жінок і дівчат у науці! Цей день покликаний сприяти повноцінному та рівному доступу жінок і дівчат до участі в науці, можливості ставати лідерками, тим самим покращувати світ. На наш погляд,  науковицям Горлівського інституту іноземних мов  це цілком вдається…

Анжеліко Вікторівно, чому Ви обрали для себе фах педагога?

Я б відповіла, що це спадковий вибір. Адже саме завдяки родині в мене завжди було усвідомлення того, що моє професійне майбутнє буде тим чи тим чином пов’язане з педагогічною сферою діяльності. Насправді, для мене першими й найяскравішими прикладами мудрості, стійкості, наполегливості та руху вперед, крізь всі складнощі, як у різних аспектах життя, так і в професійній діяльності є мої мама та бабуся. Саме вони стали моїми провідницями в педагогічний та науковий світи. Бабуся зі стажем роботи більш, ніж 50 років в школі на різних посадах та, зокрема, вчителькою української мови та літератури. А також мама, яка працює викладачем англійської мови, скільки себе пам’ятаю. Їхня відданість та любов до професії завжди була натхненням та взірцем для вибору свого фаху. Тому після школи, без роздумів, я віддала документи та вступила до Горлівського інституту іноземних мов. До речі, навчання в нашому інституті можна також назвати вже «сімейною справою», адже мої батьки навчалися й познайомилися саме завдяки нашої Альма-матер.

Що надихнуло Вас займатися наукою? Чи пам’ятаєте свою першу наукову конференцію, на якій виступали?

Мені здається, що вже більш свідома наукова робота почалася на четвертому курсі навчання. Першим на той момент, таким «масштабним» дослідженням стало написання курсової роботи під керівництвом кандидата філологічних наук, доцента Людмили Іллівни Сердюкової. Ще під час вивчення курсу стилістики, який Людмила Іллівна викладала, мене зацікавили різні особливості вивчення мови, що й призвело до написання роботи. Це стало своєрідним натхненням та поштовхом продовжувати працювати над написанням тез, статей, а в подальшому дисертаційного дослідження.

Щодо першої конференції, де я виступала, то це була VI Міжнародна наукова конференція «Східнослов’янська філологія: від Нестора до сьогодення». Вона проходила в квітні 2018 року, це вже був мій перший рік роботи в якості викладача кафедри германської філології, але дійсно пам’ятаю, що було хвилююче представляти свою доповідь вже колегам, професіоналам з таким досвідом роботи, а потім відповідати на запитання. Проте все вдалося, головне – вірити, звертатися по допомогу в разі потреби та прислухатися до порад.

Як Ви обрали тему своєї дисертації? Що Вас найбільше зацікавило в цій темі?

Звичайно, що при виборі теми для такої великої, складної та багатокомпонентної роботи як дисертаційне дослідження потрібно враховувати багато факторів, як наприклад, актуальність й унікальність. Звертати увагу на те, що цікаво тобі, що радить науковий керівник. У моєму випадку, поштовхом до вибору теми слугувало одне з переліку запитань до вступного іспиту, коли я вступала до аспірантури. Воно було пов’язане з генеалогічною класифікацією індоєвропейських мов. Готуючись до іспиту, я проробила багато доступного матеріалу з цієї тематики й мене справді зацікавило вивчення цієї проблеми. Проте також була помітною досить невелика кількість праць, присвячених всебічному аналізу генеалогічної класифікації індоєвропейських мов, а особливо в лінгвоісторіографічному аспекті. Стало зрозумілим, що питання є складним та дискусійним. Відштовхуючись від всього цього, ми з науковим керівником дійшли висновку, що напрямок теми нам зрозумілий. Володимир Андрійович Глущенко скерував та допоміг із формулюванням теми, щоб у майбутньому виконати важливу та значущу в цьому аспекті роботу. Так темою нашого дослідження стала «Генеалогічна класифікація індоєвропейських мов у лінгвістиці ХІХ – початку ХХІ ст.».

Які були основні завдання та цілі Вашого дослідження?

Наша робота, як я вже сказала, спрямована на комплексне лінгвоісторіографічне дослідження генеалогічної класифікації індоєвропейських мов у лінгвістиці ХІХ століття – початку ХХІ століття. Підкреслено, що на сучасному етапі ця класифікація є важливою складовою частиною компаративістики. Основи генеалогічної класифікації були розроблені в ХІХ ст. на матеріалі індоєвропейських мов як наслідок встановлення генетичної тотожності низки мов Європи, Індії та деяких інших регіонів. У нашому дослідженні відзначено джерела виникнення та поширення компаративної лінгвістики у ХІХ столітті, розглянуто гіпотези та теорії вчених досліджуваного періоду щодо зв’язків різних мов, описано погляди на лінгвістичну генеалогію та наукове застосування принципу спорідненості мов. Докладно висвітлено принцип історизму, на засадах якого було проведено реконструкції праіндоєвропейської мови й інших прамов, змодельовано лінгвістичну структуру мовних сімей та макросімей і гіперсімей, утверджено генеалогічну класифікацію мов у лінгвістиці зазначеного періоду. Розкрито теоретико-методологійні засади дослідження спорідненості мов, зокрема, акцент зроблено на співвідношенні принципу історизму, принципу спорідненості мов і генеалогічної класифікації.

Що для Вас було найбільш важким в процесі написання дисертації?

Насамперед постають труднощі в інтерпретації, систематизації та структуруванні матеріалу, пов’язаного з темою дослідження. Матеріалу багато, його треба ретельно відібрати, системно обробити.

Позиція дослідника полягає в об’єктивності. Спеціаліст з історії мовознавства прагне об’єктивно показати процес створення наукових гіпотез, концепцій, розкрити шлях до відкриттів, до істини. Навіть гіпотеза, відкинута надалі наукою, може відігравати позитивну роль в історії лінгвістики.

Як Ви готувалисI до захисту дисертації? Які аспекти Ви вважали найбільш важливими?

Через певні обставини, з травня 2023 року я продовжила навчання й виходила на захист у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди. Хочу зазначити, що безмежно вдячна підтримці доктора філологічних наук, професора, декана українського мовно-літературного факультету імені Григорія Федоровича Квітки Основ’яненка Костянтина Юрійовича Голобородька та створенню сприятливих умов, допомогу на всіх етапах підготовки до захисту нашої дисертації.  

Проте підготовка до захисту протягом кількох місяців потребувала витримки як морально, так і фізично. Після отримання алгоритму дій, які необхідно виконати, щоб у результаті вийти на захист, почався своєрідний «марафон», вперед крок за кроком, адже лише виконаної дисертації тут уже замало. Тому, важливо вчасно звертатися з запитаннями, які звичайно виникають, уважно слухати інструкції та пам’ятати про «дедлайни» виконання того чи іншого етапу. Проте значущою для мене стала підтримка людей, які дійсно хотіли допомогти, щоб подолати всі можливі складнощі.

Які питання чи виклики Вас найбільше здивували під час захисту?

Мій особистий, більш внутрішній виклик під час захисту, виявився в додатковому переживанні, щоб усі були в безпеці, усе працювало й не сталося форс мажорів у реаліях сьогодення.

Як Ви відчували себе під час захисту? Які емоції Ви переживали?

Під час захисту відчуття та емоції були різними, навіть протилежними, від хвилювання до радості. Розуміючи скільки було попередньо докладено зусиль, пройдено різних етапів і залишається той самий завершальний, ти налаштовуєшся, збираєшся з думками та розумієш, що треба просто виконати все, що задумав. Та зазначу, що саме в той день та момент, завдяки великій, такій щирій підтримці спеціалізованої ради та керівників мені було легше прожити цю подію, ніж я собі уявляла.

Кому Ви найбільше завдячуєте за свій успіх?

У відповіді на це запитання не зможу виокремити одну людину. Це шлях, до якого була дотичною велика кількість людей. Але я безмежно й глибоко вдячна всім, моїй родині, науковому керівнику доктору філологічних наук, професору Глущенко Володимиру Андрійовичу, членам спеціалізованої вченої ради, працівникам колективів Донбаського державного педагогічного університету та Харківського національного університету імені Г.С. Сковороди, колегам із Горлівського інституту іноземних мов за безцінну та безмежну підтримку й допомогу під час підготовки та захисту. 

Як Ви відчуваєте себе як новий доктор філософії? Які емоції переважають?

Можу сказати, що з одного боку, це дає ще більше відчуття відповідальності в роботі. З іншого, перший час взагалі не можеш прийти до тями та повірити, що все вже сталося. Тобто після проходження такого іспиту на витримку в різних планах, ти наче перезавантажуєшся та відкриваєшся для чогось нового.

Які якості науковця Вам імпонують?

Мені імпонує, коли науковець має зацікавленість своєю справою та відчуття нового, а також є ініціативним, пунктуальним, відповідальним та доброзичливим. 

Чи бачите Ви серед своїх студентів майбутніх науковців?

Незважаючи на те, що останнім часом я працювала на першому курсі, хотіла б відзначити, що буквально після перших декількох місяців навчання в інституті, студенти починають активно цікавитися, що таке наукові конференції, тези, як і для чого цим можна займатися. Як на мене, то прояв подібної зацікавленості, вже говорить про позитивну динаміку в цьому питанні. Головне, знайти ту галузь, де людина зможе трансформувати свою зацікавленість й максимально інтегрувати її в наукові дослідження.

Які поради Ви могли б дати молодим людям, які прагнуть до успіху, роблять перші кроки в науці?

Рухатися вперед до своєї мети, виконувати дослідження в тій галузі, яка дійсно цікавить та приносить задоволення. А якщо виникають будь-які складнощі, пам’ятати, що це природньо, проте все вийде, це просто ще одна стежка, яка хоче бути пройденою саме Вами. 

Цього року виповнюється 75 років від дня заснування Горлівського інституту іноземних мов. Щоб Ви побажали колективу викладачів та студентів рідної Альма-матер в цей ювілей?

Щиро та від усього інязівського серця вітаю весь шановний колектив та студентів із 75-річчям від дня заснування нашої Альма-матер. Хочу побажати довгих років процвітання, продовжувати успішно навчати великих професіоналів та дарувати їх усьому світу. Бажаю міцних знань, сміливих ідей, підкорення будь-яких висот та здійснення всіх мрій. Нехай кожен тут буде натхненний і цілеспрямований, успішний і талановитий. Бажаю всім доброго здоров’я, прекрасного настрою і всіх гараздів. Головне – миру, любові та злагоди!