26 квітня 1986 року… Була весна – квітуча, напоєна пахощами землі й нового життя. Ніхто не здогадувався, що ця весна назавжди чорними літерами буде вписана в історію нашого народу й людства, що про невелике місто Чорнобиль дізнається весь світ …
То що ж відбулося на Чорнобильської АЕС?
1. День 25 квітня 1986 року на 4-му енергоблоці ЧАЕС планувався не зовсім як звичайний. Передбачалося зупинити реактор на планово-попереджувальний ремонт. Але перед заглушенням ядерної установки керівництво ЧАЕС планувало провести деякі експерименти.
2. Склалась аварійна ситуація, керівник зміни 4-го енергоблоку дав команду натиснути кнопку найефективнішого аварійного захисту. Але було надто пізно – реактор вже вийшов з-під контролю.
3. Потужність реактора різко збільшилася й приблизно в 100 разів перевищила проєктну. Пролунало два вибухи.
Вибухи зруйнували дах четвертого блоку. До реактора потрапило повітря, яке реагувало з графітовими стрижнями, продукуючи чадний газ. Цей газ спалахнув і розпочалася пожежа.
4. 8 з 140 тонн ядерного палива, що містили плутоній та інші надзвичайно радіоактивні матеріали, а також осколки графітового сповільнювача, теж радіоактивні, були викинуті вибухом в атмосферу.
5. Були зруйновані бар’єри й системи безпеки, що захищають навколишнє середовище від радіонуклідів. Цей викид, обсягом декількох мільйонів кюрі на добу, продовжувався впродовж 10 днів – з 26.04.86. по 06.05. 86., після чого в тисячі разів знизився й надалі поступово зменшувався.
За характером перебігу процесів руйнування 4-го блоку і за масштабами наслідків зазначена аварія мала категорію позапроєктної й була віднесена до 7-ого рівня (важкі аварії) за міжнародною шкалою ядерних подій INES.
6. Уся система цивільної оборони виявилася цілком паралізованою. Люди були евакуйовані занадто пізно. Не виявилося навіть справних дозиметрів.
Залишається тільки захоплюватися роботою й мужністю працівників пожежного підрозділу. Вони запобігли ускладненню аварійних наслідків уже на першому етапі. Притому що навіть підрозділи, що знаходилися в Прип’яті, не мали відповідного обмундирування для роботи в зоні підвищеної радіації. Як це завжди буває, – досягнути мети вдалося за рахунок багатьох і багатьох життів.
7. 27 квітня 1986 року висота забрудненого радіонуклідами повітряного струменя, що виходив з ушкодженого енергоблоку, перевищувала 1200 метрів, рівень радіації на відстані 5-10 км. від місця аварії складав 1000 мілірентген на годину. Радіоактивний викид тривав до 6 травня 1986 року.
8. За результатами діагностики променевої хвороби, 237 чоловік, у кого розвиток гострої променевої хвороби прогнозувався з найбільшою імовірністю, були терміново госпіталізовані в клінічні заклади Києва та Москви. Загальна кількість людей, які загинули внаслідок аварії на Чорнобильської АЕС від опіків та гострої променевої хвороби, станом на 1 січня 1988 року становила 30 осіб, причому 28 – від променевої хвороби …
9. Відразу після аварії було опромінено майже 8,5 млн. людей, високе радіоактивне забруднення охопило близько 155 тис кв. км територій.
Унаслідок забруднення повітря, ґрунтів і вод з’явилася так звана «зона відчуження», де небезпечно, а тому заборонено, проживати людям. У «зоні відчуження» тваринний і рослинний світ зазнає генетичних мутацій.
10. Хоча полум’я давно вже приборкане, небезпечна зона визначена, карти радіаційного забруднення опубліковані, – небезпека не минула, відчуття тривоги за середовище проживання продовжує турбувати людей.
Отже, Чорнобиль – це страшний, повчальний урок для всього людства, який змушує замислитися над ступенем відповідальності влади перед народом за рішення, які вона приймає.
