Мене звати Аліна, я з міста Бахмут. На ранок 24 лютого я прокинулася від слів батьків, що почалася війна. Усі без винятку  були шоковані від цієї жахливої новини. У магазинах були шалені черги по декілька годин, продуктів ставало все менше й менше. Цілий місяць ми жили з почуттям страху та не знали, що робити далі.

    Але ж, нарешті, 5 квітня ми зробили вибір, який дався нашій родині нелегко – виїхати з міста. Ми виїжджали рано-вранці, затори були нереальні. Складалося  враження, що нібито усе населення міста вирішило виїхати в один день у більш безпечне місце. Через 12 годин ми були в Дніпрі та залишилися ночувати в орендованій квартирі. Поспавши одну ніч, ми знову вирушили в дорогу. І вже ввечері  були в Кіровоградській області, в селі, та залишилися там жити на деякий час. Прожили ми там близько місяця. Саме в цьому селі неймовірна природа, свіже повітря. Люди дуже щирі та добрі. Але в якийсь момент ми з родиною вирішили їхати далі.

    Наразі я знаходжуся в місті Одеса. Саме тут я жила протягом декількох  років у своєму дитинстві. Одеса – неймовірне місто, зі своєю історією, інфраструктурою та великими перспективами на майбутнє. Нещодавно я гуляла в парку Перемоги, він знаходиться недалеко від центру. І саме назва цього парку не залишила мене байдужою. Велике слово «ПЕРЕМОГА»,  до якої ми так прагнемо уже більше 100 днів. В Одесу я переїхала нещодавно, але вже  шукаю собі роботу та дозвілля. Через війну  моє життя змінилось назавжди. І зараз увесь народ України хоче одного – МИРУ! І якнайшвидше повернутися до своїх домівок.