Триває робота кафедри вітчизняної та зарубіжної історії над виконанням другого етапу кафедрального наукового дослідження «Цивілізаційні виклики в призмі тоталітарних відносин: історичний дискурс» (державний реєстраційний номер 0120U101373).
В українському фаховому виданні «Східноєвропейський історичний вісник», що індексується в міжнародній базі даних Web of Science, опубліковано результати наукової праці доктора історичних наук, професора В.М. Докашенка і кандидата історичних наук, доцента В.В. Концур «Радянські профспілки та відновлення інституту трудових спорів (1953-1964)» / «The Soviet Trade Unions and Resumption of the Labor Disputes Institution (1953-1964)».
На історичному тлі профспілкової діяльності у період 1953-1964 р.р. (відомий як доба «відлиги») автори виокремили та здійснили наукове простеження політичного компонента проблеми відновлення практики трудових спорів з визначенням причин та мотивів зростання до нього владних інтересів. Методологія дослідження спирається на загальноісторичні принципи, а також доповнюється та конкретизується елементами теорії соціально-трудових відносин.
Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше в українській історіографії у контексті форм і методів, характерних для політичної історії, на основі використання законодавства про працю «епохи відлиги» як історичного джерела в комплексі з традиційними історичними джерелами здійснено аналіз процесу відновлення інституту трудових спорів. Визначено природу та причини латентності їх колективних й індивідуальних різновидів відповідно до політичних завдань «відлиги».
Відправною точкою для висновків виступають політичні компоненти державної форми власності та планового ведення господарства і командно-адміністративної системи управління, що її супроводять. Повоєнне відновлення інституту трудових спорів, що фактично почалося лише з середини 50-х р.р., відбувалося під впливом двох протидіючих тенденцій: потреби зміни суб’єктно-об’єктних відносин і необхідності утримання в непорушності панівної форми власності та її політичних атрибутів. У результаті дії цих взаємовиключних чинників колективні спори фактично опинилися поза межами права і стали частиною великої політики. У зв’язку з цим професійні спілки, які опікувалися цими процесами, поглибили видозміну функції з соціального захисту трудівників на захист політичних інтересів держави.
