1954/1955 навчальний рік був часом закріплення на новому місці, переходу на нові навчальні плани й програми. Того року в інституті було 7 кафедр, на яких працювало 46 викладачів.

Інститут іноземних мов був першим вищим навчальним закладом у місті, горлівчани радо зустріли викладачів і студентів. Вишу одразу ж передали на баланс чотириповерхову будівлю корисною площею 2020 м2 для навчального корпусу. У цьому корпусі було розміщено 17 аудиторій, 5 навчальних кабінетів, 1 фонолабораторія, бібліотека, спортивний та актовий зали, лекторська, буфет, 4 кімнати зайняли для розміщення адміністративно-управлінського персоналу, 2 кімнати виділили під санчастину та книгосховище. На клопотання дирекції інституту у вересні 1955 року інституту передали 2 гуртожитки по 100 місць у кожному.

Наявність досить значної площі дозволила інституту працювати в одну зміну. Інститут мав 2 факультети (англійської та французької мов), які готували протягом 4 років спеціалістів із знанням однієї іноземної мови. В інституті працювало й заочне відділення, на якому строк навчання становив 5 років.

У 1956 році у зв’язку з ліквідацією Дніпропетровського інституту іноземних мов частину його студентів було переведено в Горлівку, збільшено до 53 кількість ставок викладачів.

16 жовтня 1956 року наказом Міністерства освіти України запроваджено в інституті другу спеціальність – українська мова та література. У 1956/1957 навчальному році в інституті працювали 57 викладачів і навчались 563 студенти стаціонару: 336 на факультеті англійської мови і 227 – на факультеті французької мови.

У другій половині 50-х – на початку 60-х років інститут готував учителів іноземної мови та української мови і літератури, учителів іноземної мови та вихователів шкіл-інтернатів протягом 5 років навчання на стаціонарі. На заочному відділенні навчалися вчителі іноземної мови – випускники учительських інститутів та педучилищ (їх одразу зараховували на третій курс). Заочники здобували фах учителя англійської або французької мов.

Про ті роки у своєму зверненні до 60-річчя інституту згадує Маргарита Петрівна Дворжецька, яка в складі першого білоцерківського «десанту» прибула до Горлівки, де очолювала факультет англійської мови, а з 1959 до 1963 року працювала проректором з навчальної і наукової роботи.

«Після закінчення з відзнакою Київського державного педагогічного інституту іноземних мов у 1952 році я мала честь і велику радість отримати направлення працювати викладачем англійської мови в Білоцерківському вчительському інституті іноземних мов. У 1954 році цей навчальний заклад об’єднали з Горлівським державним педагогічним інститутом іноземних мов. 1953 року у віці 23 років була призначена на посаду декана факультету англійської мови, де й продовжувала працювати. А ще через 6 років я була затверджена на посаді проректора з навчальної і наукової роботи. Я сумнівалася: чи впораюсь, чи під силу буде такий вантаж відповідальності?

Але завдяки плідній співпраці деканів факультеті, професорсько-викладацького складу кафедр та студентів були визначені актуальні стратегії якісної філолого-педагогічної  підготовки вчителів іноземних мов:

• взаємозв’язок  теоретичних і практичних курсів викладання іноземної мови з метою опанування студентами функціональних аспектів мов як унікального засобу трансляції змісту в мовленнєвій комунікації;
• створення атмосфери педагогічної культури співпраці викладачів і студентів у навчальному процесі та самостійній роботі;
• постійне вивчення ефективних стратегій викладання іноземних філологічних досліджень у провідних вищих навчальних закладах України, Росії, Білорусі, Великої Британії, США, Франції, Німеччини;
• на відкритих лекціях, практичних заняттях ґрунтовна демонстрація використання науково-методичних досягнень колективної наукової роботи викладачів, студентів.

Широкий діапазон актуальних проблем науково-педагогічних досліджень з орієнтацією на професійну перспективу формувався під керівництвом ректорату, деканів факультетів, завідувачів кафедр з урахуванням побажань студентів.

З пошаною і вдячністю ми вклоняємося знаним педагогам Пащенку І. А., Масюковичу О. М., Даниленку І. М., Пінаєвій В. М., Рижковському Р. Й., Юрженко А. Г., Александрову А. В., Бритенковій В. М., Шерстюковій О. Т., Терентьєву П. В., Гончаровій Т. А., Павліку І. С., ректорам Швачку К. К. та Іваненко Г. С.,  які заклали фундаментальну основу якісної гуманітарної освіти в Горлівському державному педагогічному інституті іноземних мов (ГДПІІМ).

Цілком об’єктивно слід відзначити, що ГДПІІМ був одним із перших вищих навчальних закладів України, у якому відбувся старт міжнародних лінгвокультурних контактів.

Пам’ятаю зустрічі викладачів і студентів з фахівцями технічних професій з Англії, Індії, які в 1959-1962 роках виконували програми обміну досвідом професійної роботи на горлівських шахтах, заводах.

Адміністрація міської Ради, міське відділення освіти, керівництво горлівських шахт, заводів сприяли організації цікавих зустрічей з англійськими фахівцями, їхніми дружинами, дітьми в середніх школах, на святкових концертах, тематичних семінарах в інституті, а також на екскурсіях-пікніках.

Міжнародні контакти в атмосфері живого спілкування збагачували зміст викладання англійської мови: сприяли знайомству з національною культурою, з лінгвістичними характеристиками літературної норми мови і регіональними діалектами, з соціальною варіативністю мовлення в різних ситуаціях спілкування.

Міжнародні лінгвокультурні події в Горлівському державному педагогічному інституті іноземних мов дістали позитивну оцінку в республіканському та всесоюзному міністерствах освіти, а також в освітянських центрах вищої освіти Індії, Англії.

У складі всесоюзних делегацій освітян у 1961-1963 роках я мала нагоду ознайомитися з національним досвідом педагогічної освіти у вищих навчальних закладах Великої Британії (Лондон, Манчестер, Глазго, Кембридж), Індії (Нью-Делі, Бомбей, Бангалор, Мадрас).

Члени делегації – москвичі – були здивовані, що нас у Лондоні щиросердно зустрічали англійці з різних регіонів Англії з своїми родинами, які стали нашими друзями на зустрічах із викладацько-студентським колективом Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов, у якому, до речі, був заснований Клуб міжнародної дружби.

Хочу особливо відзначити, що багатоаспектна науково-педагогічна діяльність у Горлівському державному педагогічному інституті іноземних мов сформувала мою готовність до експериментально-фонетичного дослідження англійської мовленнєвої комунікації в Інституті мовознавства АН України, а потім  – до професійного шляху на посадах декана факультету англійської мови, завідувача кафедри фонетики англійської мови, проректора з наукової роботи в альма-матер – Київському державному педагогічному інституті іноземних мов (нині Київський національний лінгвістичний університет (КНЛУ).

Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов постійно співпрацює з КНЛУ в галузі підготовки науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, а також у сучасному розвитку міжнародних контактів.

У різні роки захистили кандидатські дисертації з актуальної проблематики філологічних наук Швачко С. О. (захистила також докторську дисертацію), Свістун Л. В., Штакіна Л. О., Бишук Г. В., Павлов В. М., Гладуш Н. Ф., Мойсеєнко І.П. та інші.

Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов забезпечує кваліфікованими кадрами вищі заклади освіти України:  професор Гладуш Н.Ф. працює проректором з наукової роботи, доцент Мойсеєнко І. П. – деканом факультету англійської мови в КНЛУ.  Усі факультети Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов добре відомі в Україні та за її межами.

Успішна робота ректорату, деканів шести факультетів, кафедр забезпечує високий професійний рівень підготовки бакалаврів, спеціалістів, магістрів, кандидатів наук у галузі освіти, гуманітарних наук, перекладацької діяльності.

З нагоди шістдесятиріччя з дня заснування Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов – моє освідчення в любові рідному інститутові й побажання подальших творчих звершень,  реалізації високого рівня якості педагогічної освіти, постійного розвитку міжвузівських міжнародних зв’язків».