Про сільське життя розповідає нам студентка 221 гр. Марія Павлова.

«Я живу у селі в Чернівецькій області. Чесно? Я в захваті від життя тут, якщо виключити думки про рідне місто та дорогих серцю людей…

Мені подобається  усе: природа,  люди, будівлі, їжа та мова (що дійсно цікаво будь-якому філологу). Особливо я цікавлюся діалектом людей, які живуть у цьому селі, запозиченими словами та загалом стилістикою мови. Тут я дізналася багато нових українських слів-діалектизмів, наприклад:  «роскаль» – це різновид лопати, якою копають город; «громадити» – означає згрібати, складати в одне місце, «сутка» – це доба. Різні слова мають зовсім інші відтінки та значення, наприклад, «бабка» – це наш пасхальний куліч, а «паска» – це звичайний білий хліб, тільки тісто викладено святково.

Мовлення мешканців тут дуже швидке, наближене до молдавської з відтінками румунської та польської.

 Цікаво, що люди тут розмовляють не виключно чистою українською, якою звикли говорити ми; вони цікавляться та дивуються з того, що люди зі сходу можуть дуже гарно спілкуватися нашою солов’їною. Вони навіть просять нас говорити українською, щоб послухати літературну мову. Вони кажуть: «Тільки від вас ми можемо почути чисту українську мову». На заправках, у кафе, в магазині – скрізь нам роблять компліменти.

Щодо природи? Ну, тут скрізь квітнуть дерева, пахощами від яких просякнуте усе село; надзвичайно гарно співають пташки, а через це з легкістю прокидаєшся вранці.  Тут я вперше побачила індика, мала змогу поспостерігати, як поводяться кури та як врешті-решт треба доїти корову; а ще я навчилася набирати воду з криниці.

 Ми живемо великою родиною у маленькому будиночку, нас дев’ятеро; у нас сім кішок, до речі, вони дуже класно ладнають одна з одною.

Кожного дня я йду прогулюватись на місцеве озеро та спостерігаю за лелеками, вони тут дуже часті гості.

Тут здається, ніби немає війни, ніби все добре; проте, сидячи в тиші, розумієш, що все, що кажуть у новинах, відбувається саме з твоєю країною, саме з твоїм містом… саме з тобою. 

Я завжди мріяла побувати на заході України, це мала бути найпрекрасніша подія цього року… Але… не за таких обставин…»